Пробне заняття з англійської мови
Пробне заняття з математики
Пробне заняття з історії України
Пробне заняття з української мови
Пробне заняття з української літератури

Блок 8.1.1. Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «Засвіт встали козаченьки»

Народна лірика (пісні) — фольклорні невеликі поетичні твори, які співають.

.

До календарно-обрядових пісень належать:

колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл);
веснянки, гаївки (весняний цикл);
русальні (пов’язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни);
купальські (цикл середини літа);
жниварські і стодольні (збирання врожаю в кінці літа).

.

Колядки  це відтворення міфу про створення Світу і величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини. У них досить часто називаються імена тих, кого величають.

.

Щедрівки — пісні, що виконуються на Щедрий вечір (Новоліття).

У них звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні.

.

Весняний цикл. Веснянки. Залежно від місцевості весняні пісні називалися гаївками, гатками, ягілками,  маївками.

За народними уявленнями, весну приносять птахи. Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок. Протягом віків сформувався чіткий весняний обряд – закликання весни піснями, хороводами, іграми. Випікається печиво у вигляді жайворонків, голубків, яке діти і розносять по селу, співаючи:

.

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати –

Зиму проводжати!

Зимочка в возочку,

Літечко в човночку…

Літній цикл. 

Русальні пісні виконуються під час Зелених свят на початку або в середині травня, у час найбільшого замаювання землі квітами й травами (Трійця).

Звичай вносити до хати зілля на Трійцю означає запросини русалок, бо вони живуть у травах і квітах. Це був своєрідний обряд вшанування їх, як своїх прародичів. У перший день Трійці русалок «виводять із села». Дівчата у полі готують обід – поминальну тризну, заквітчують себе вінками і співають.

Русальні пісні: «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору» та ін.

Купальські пісні. Пісні язичницького, купальського змісту, супроводжують розваги молоді під час літнього свята Купайла, що триває всю ніч.

Хлопці, дівчата, а також удови до цього свята не допускалися. Вважалося, що самотність не повинна існувати: усе має бути в парі.

Жниварські пісні. Жниварські пісні українців, як і всіх слов’янських народів, відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба – збирання врожаю.

Жниварські пісні поділяються на:

зажинкові, що виконуються до початку роботи, – жнивні, виконувані під час збирання врожаю;
обжинкові (дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки.

Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців.

Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали:

 

Ой ниво наша, ниво,

Верни нам нашу силу!

Ми на тобі жили,

Силоньку положили.

Суспільно-побутові пісні

У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя. Узяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.

Жанрово-тематичне розмаїття:

козацькі;
чумацькі;
кріпацькі;
солдатські;
бурлацькі;
заробітчанські.

.

Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов´язані з її особистим життям, подіями в сім´ї, родинними стосунками.

За тематикою вони поділяються на чотири великі групи:

пісні про кохання (дошлюбні взаємини);
пісні про сімейне життя (родинні стосунки);
пісні про трагічні сімейні обставини, пов´язані з втратою членів сім´єї (вдовині, сирітські);
гумористично-сатиричні пісні, що стосуються усіх сімейних проблем, особистих почуттів, але висвітлюють їх у гумористичному ключі.

.

Маруся Чурай

Життя Марусі Чурай оповите імлою давнини, але достеменно відомо, що народилася вона 1625 року в родині урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая, людини хороброї, чесної, палкого патріота, котрий брав участь у походах проти польської шляхти. Він був страчений у Варшаві після того, як потрапив у полон до польського коронного гетьмана Потоцького.

Сьогодні відомо 20 пісень, авторкою яких вважають Марусю Чурай, але цілком можливо, що їх набагато більше. Народна пам’ять приписує Марусі Чурай авторство пісень, популярних упродовж тривалого часу: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой не ходи, Грицю», «Чого ж вода каламутна», «Котилися вози з гори», «Летить галка через балку» та інші.

.

«Засвіт встали козаченьки»

У пісні розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Але мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка За рідную стала». Не хоче приймати майбутню невістку як доньку.

.

Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.

Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.

Жанр: літературна козацька пісня.

.

Художні особливості твору

Епітети: «ясні очі», «мати… слізко проводжає», «кінь вороненький».

Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».

Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».

Риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!».

Риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка За рідную стала?».

.

Повний текст «Засвіт встали козаченьки» можна знайти в матеріалах до блоку.

.

«Віють вітри, віють буйні» 

Пісня Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим, чорнобривим». Для неї це – «люте горе», вона себе порівнює з билиною в полі, що росте на піску, без роси, на сонці.

Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться – сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними та окличними реченнями. Має струнку організацію, дуже мелодійний, і донині користується популярністю.

.

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.

.

Художні особливості твору

Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».

Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».

Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».

Риторичний оклик: «Озовися!»

 

Ознаки фольклору:

усна форма побутування;
варіантність;
традиційність;
колективність;
анонімність.

.

Повний текст «Віють вітри, віють буйні» можна знайти в матеріалах до блоку..

Прокрутка до верху