Подовження – явище, притаманне лише українськiй мовi.
Подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними.
.
Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (на письмі їх позначаємо двома буквами), коли вони вжиті після голосного:
●перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду другої відміни (крім форми родового відмінка множини):
знаря́ддя, знаря́ддю, (на) знаря́дді та ін.;
життя́, життю́, (у) житті́;
моту́ззя, (у) моту́ззі;
коло́сся, коло́ссю, (у) коло́ссі;
гілля́, гіллю́, (на) гіллі́;
●а також у похідних словах:
гілля́ — гілля́стий, гілля́чка;
життя́ — життє́вий (і життьови́й), життє́пис та ін.
Але: знань, знаря́дь, сторі́ч, угідь;
●якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігаємо:
відкриття́ — відкритті́в,
почуття́ — почуттів;
●перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду першої відміни (за винятком родового відмінка множини на -ей):
суддя́, судді́, суддю́, су́ддів;
стаття́, статті́, статте́ю (але в родовому множини — стате́й);
рілля́, ріллі́, ріллю́, рілле́ю;
Ілля́, Іллі́, Іллю́, Ілле́ю, І́лле та ін.;
●перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини третьої відміни, якщо в називному відмінку їхня основа має один м’який або шиплячий приголосний:
мо́лодь — мо́лоддю, мить — ми́ттю, мазь — ма́ззю, вісь — ві́ссю, міць — мі́ццю, сіль — сі́ллю, тінь — ті́нню, по́дорож — по́дорожжю, ніч — ні́ччю, ро́зкіш — ро́зкішшю.
Примітка. Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, їх подовження немає:
мо́лодість — мо́лодістю, при́язнь — при́язню, по́вість — по́вістю, кров — кро́в’ю, ма́тір — ма́тір’ю, не́хворощ — не́хворощю.
●перед я, ю в прислівниках:
зра́ння, навмання́, спросо́ння; попідвіко́нню, попідти́нню;
●перед ю, є у формах теперішнього часу дієслів ли́ти, ли́тися:
ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють; ллє́ться, ллю́ться,
а також у похідних від них: ви́ллю, віділлю́, наллю́, розіллю́; розіллє́ться, розіллю́ться та ін.
Примітка. Немає подвоєння букв на позначення приголосних в іменниках кутя́, попадя́, свиня́ та в порядкових числівниках тре́тя, тре́тє та ін.
.
Прочитай усі слова-приклади вголос – і ти відразу почуєш, де відбувається подовження м’яких приголосних між двома голосними.
