Історичні пісні – це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.
Тематика пісень різноманітна: вона пов’язана з основними історичними подіями, війнами, повстаннями, виступами народу проти загарбників. Найдавніші з історичних пісень змальовують важкий період в історії українського народу — звитяжну боротьбу козаків із турецько- татарськими ордами, страхітливі спустошення й насильства. До найвідоміших історичних пісень належать «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».
Пісня «Ой Морозе, Морозенку»
У XIV- XVI ст. більша частина українських земель була захоплена Польщею. З того часу наш народ боровся за своє визволення, а вже в середині XVII ст. боротьба переросла в народну війну проти іноземних поневолювачів. Очолив це повстання Богдан Хмельницький. У роки визвольної війни кримські татари часто вступали у воєнний союз із козаками проти Польщі, однак, як і раніше, вряди-годи робили грабіжницькі набіги на міста й села України. Загони Богдана Хмельницького карали нападників. У гострих сутичках гинуло багато і татар, і козаків.
Пісня «Ой Морозе, Морозенку» розповідає про один з таких боїв. Хто ж такий Морозенко, про якого склали пісню? Можливо, це один із соратників Богдана Хмельницького – полковник Станіслав Морозенко або осавул Кропивнянського полку Нестір Морозенко.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
Багато татар обступило козаків. До «ночі глухої» тривав нерівний бій. Татари втратили втроє більше, ніж козаки. Морозенко потрапив у полон, проте мужньо переносить катування (з вирваним живцем серцем герой споглядає Україну із Савур-могили – нині Донецька область). В останню хвилину життя Морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину:
Вся ти єcu, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами,
Та кров’ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, –
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.
Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.
Художні особливості твору
Художні засоби твору підпорядковані його ідейному змісту. Мужність Морозенка пісня передає за допомогою гіперболи (з вирваним серцем герой із Савур-могили споглядає Україну).
Епітети: «славний, молодий, голова завзята, буйне військо».
Пестливі слова: «козаченьки», присвійний займенник «наші» передають пошану та любов українського народу до своїх оборонців.
Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.
Метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко… сивим конем виграває», «живцем серце виривали», «Україна славою покрита».
Гіпербола: «татар велика сила».
Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!».
Повний текст «Ой Морозе, Морозенку» можна знайти в матеріалах до блоку.
Пісня «Чи не той то хміль…»
В основу пісні лягли історичні події – визвольна війна проти панської Польщі, яка захопила українські землі й прагнула підкорити собі український народ. Цю визвольну війну очолив славний гетьман Богдан Хмельницький. Про нього складено багато легенд, переказів, пісень.
У пісні змальовується досить жорстока картина поразки ляхів (поляків). Але за народними уявленнями, це для них справедлива кара, адже вони – завойовники, які прийшли на нашу землю з мечем.
Поразка ворогів стала можливою через те, що полководець Б. Хмельницький був блискучим стратегом і тактиком, знаменитим військовим організатором, мужнім і хоробрим воїном.
Ідея – ушанування легендарного гетьмана та мужніх козаків – захисників Вітчизни.
Літературний рід – ліро-епос.
Жанр – історична пісня.
Персонажі: Богдан Хмельницький, узагальнені образи козацького та польського війська.
Побудована пісня на прийомі паралелізму з використанням легенди про походження прізвища Хмельницького.
Художні засоби у творі є традиційними для історичної пісні:
У пам’яті народу завжди залишаються ті герої, які присвячували своє життя інтересам країни та її народу. Пісня “Чи не той то хміль…” підтверджує цю думку: Богдан Хмельницький був людиною, гідною пошани і народної пам’яті у століттях.
Повний текст “Чи не той то хміль…” можна знайти в матеріалах до блоку.