M5

Блок 5.9.2. Діяльність українських парламентських громад у Державних думах

На рубежі ХІХ-ХХ ст. помітно активізується діяльність українського національного руху, швидко йде процес витіснення культурно-просвітницьких форм роботи політичними, поглиблюється розком між українською інтелігенцією старшого та молодшого поколінь, набирає сили тенденція до організаційного згуртування та політичного самовизначення активної частини суспільства, формуються політичні партії. . Перші українські політичні партії на Наддніпрянщині заявили про себе діяльністю на захист […]

Блок 5.9.2. Діяльність українських парламентських громад у Державних думах Читати далі »

Блок 5.9.1. Монополізація економіки. Аграрна реформа П. Столипіна

Початок ХХ ст. на українських землях характеризувався завершенням промислового перевороту та переходом до індустріалізації (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою). Ці зміни відбувалися у надзвичайно тяжких умовах, оскільки в Російська імперія, як і більшість країн світу пережила економічну кризу 1900-1903 рр. Ця криза охопила найважливіші галузі промисловості України – металургійну,

Блок 5.9.1. Монополізація економіки. Аграрна реформа П. Столипіна Читати далі »

Блок 5.8.1. Радикальний рух у Галичині. Іван Франко. Утворення політичних партій

У другій половині ХІХ ст. у громадське життя Галичини прийшло нове покоління діячів, які стали засновниками нової течії суспільно-політичного руху – радикалізму (прагнення надати українському рухові більш рішучого характеру), який очолювали тоді ще студенти Львівського університету Іван Франко та Михайло Павлик. . Іван Франко . Під впливом Михайла Драгоманова, захоплені соціалістичними ідеями, вони робили наголос

Блок 5.8.1. Радикальний рух у Галичині. Іван Франко. Утворення політичних партій Читати далі »

Блок 5.7.1. Русофіли («москвофіли») і народовці («українофіли»)

Виразниками суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях стали течії москвофілів і народовців. . Москвофіли об’єднували частину греко-католицького духівництва і консервативної інтелігенції, сільської буржуазії Галичини і Закарпаття. Порятунок від гніту імперії Габсбургів (австрійського, польського, румунського, угорського гноблення) вони вбачали у Російській імперії, не розуміючи, що там існували ще гірші умови для українського народу, не було й елементарних

Блок 5.7.1. Русофіли («москвофіли») і народовці («українофіли») Читати далі »

Блок 5.6.3. Трудова еміграція

Залишки кріпосного господарства гальмували розвиток ринкових відносин на селі: ●майже половина земель належали великим поміщицьким господарствам; ●безземельні і малоземельні селяни продовжували працювати на поміщиків; ●існували кабальні умови оренди і відробітків; ●поміщики мали право на володіння пасовищами та луками (сервітутами). . До всього, було розвинуте лихварство (лихварі давали селянам позички під дуже великі відсотки). Відбувалося розшарування

Блок 5.6.3. Трудова еміграція Читати далі »

Блок 5.6.2. Кооперативний рух

Після скасування кріпосного права в за західноукраїнських землях виникають різні форми економічної самооборони громадян, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях. Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціально принижених верств населення. . Кооперація – добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах займаються певним видом діяльності. Причини зародження українського кооперативного руху: ●прагнення

Блок 5.6.2. Кооперативний рух Читати далі »

Блок 5.6.1. Особливості соціально-економічного розвитку

Після революції 1848-1849 рр. Західна Україна залишалася аграрним краєм. Наприкінці ХІХ ст. у сільському і лісовому господарстві було зайнято в Східній Галичині і Буковині ¾ всього населення, а в Закарпатті ще більше. Безземелля, малоземелля і злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. . 70-90-ті рр. ХІХ ст. – період формування фабрично-заводської промисловості на західноукраїнських

Блок 5.6.1. Особливості соціально-економічного розвитку Читати далі »

Блок 5.4.3. Мистецтво

Українське мистецтво та архітектура розвивалися наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. складно і суперечливо. Відсутність власної державності й перебування під імперською владою спричинили специфічний характер мистецьких досягнень цієї доби. До них належали твори українських митців, створені як на Батьківщині, так і поза її межами. Водночас свідченням розвитку українського мистецтва стали твори митців з

Блок 5.4.3. Мистецтво Читати далі »

Блок 5.1.3. Реформи Марії Терезії та Йосифа II та їх вплив на українські землі

Як відомо, наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. західноукраїнські землі (Галичина, Буковина і Закарпаття) знаходилися під владою Австрійської імперії. Провінція до якої входили Галичина і Буковина, поділялася на округи, які очолювали українці, що підкорялися губернаторові. Губернаторів і розпорядників призначав імператор. По всій території діяли австрійські закони, державною мовою визначалася німецька. Східна Галичина, Північна Буковина

Блок 5.1.3. Реформи Марії Терезії та Йосифа II та їх вплив на українські землі Читати далі »

Блок 5.1.1. Опришківський рух. Олекса Довбуш

Як вже відомо, опришками називали борців проти феодального й національного гноблення в Галичині, на Закарпатті та Буковині. Слово “опришок” походить від латинського oppressor – знищувач, порушник. Вони громили шляхту, багатіїв, католицьких священиків, застосовуючи, переважно, партизанську тактику боротьби. Нападали на ворогів зненацька і швидко відходили, уникаючи відкритого бою. Типовою зброєю в опришків були рушниці, пістолі, списи,

Блок 5.1.1. Опришківський рух. Олекса Довбуш Читати далі »

Прокрутити вгору